Выдумал я лишь те детали, которые несущественны. Поэтому всякое сходство между героями книги и живыми людьми является злонамеренным. А всякий художественный домысел – непредвиденным и случайным....
Irene Lauson experimenta y analiza su vida a trav?s de la F?sica y persigue tenazmente un v?nculo posible entre la verdad y la felicidad. Alfredo Etchart, su profesor de literatura y luego el hombre con quien mantiene un v?nculo amoroso intenso y en muchos momentos conflictivo, ve el mundo a la luz del arte y del marxismo y busca, ante todo, seducir. El despliegue inteligente, ir?nico y conmovedor de esa relaci?n es la piedra de toque para que la protagonista llegue al fondo de s? misma, se pierda una ymil veces y encuentre ...
Novel by Nikos Kazantzakis, published in Greek in 1946 as Vios kai politia tou Alexi Zormpa. The unnamed narrator is a scholarly, introspective writer who opens a coal mine on the fertile island of Crete. He is gradually drawn out of his ascetic shell by an elderly employee named Zorba, an ebullient man who revels in the social pleasures of eating, drinking, and dancing. The narrator's reentry into a life of experience is completed when his newfound lover, the village widow, is ritually murdered by a jealous mob.
Ірен Роздобудько — автор психологічних трилерів «Мерці», «Ескорт у смерть», авантюрного детективу «Останній діамант міледі», романів «Ранковий прибиральник», «Шості двері», двох поетичних збірок. Пише казки та оповідання для дітей, малює, вишиває бісером, грає на гітарі, плаває з аквалангом і на питання: «Чи вмієте ви грати на роялі?» — відповідає: «Не знаю, треба спробувати…»Роман «Ґудзик», що ми пропонуємо до уваги читача, у 2005 році отримав першу премію Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова».Цей роман має багато нашарувань, сюжетних колізій і героїв. Його часовий простір: від середини 70-х до наших днів, його географія — Київ, українська провінція, Росія, Чорногорія, зрештою — Америка. Але головна ідея така: велике щастя або велика трагедія може початися з найменшої деталі, з ґудзика, який так легко загубити, а потім шукати все життя…Це роман про любов, вірність, зраду. Про те, що ніколи не варто оглядатися назад, а цінувати те, що існує поруч із тобою — сьогодні і назавжди.А можливо, цей роман про… дещо з життя янголів, що випадково потрапили на нашу землю?…
История создания католической монашеской организации «Общество Иисуса", или, как ее называли, «ордена иезуитов» интересна и познавательна не только сама по себе. Утвердившись к середине XVI века во многих европейских государствах, в Индии, Китае, Японии «орден иезуитов» занимается менее всего промыслом божьим, он активно вмешивается в политическую жизнь государств: плетет интриги, устраивает дворцовые перевороты, устраняя неугодных монархов. Они сыграли свою зловещую роль в трагической судьбе Марии Стюарт.Адаптированное воспроизведение изданий из серии «Историческая библиотека», выпущенной книгоиздательством «Д?ЛО» для массового читателя.
Головна героїня роману працює секретарем у туристичній фірмі й живе дуже одноманітно. Але якось вона знайомиться з Ізею. Він упевнений, що існує деяка могутня організація, котра зомбує всіх людей на Землі. Й, у першу чергу, вона використовує для цього різноманітні канали інформації: рекламу, телебачення, Інтернет, газети, журнали і навіть фільтри для води.Хоча героїня й не вірить у переконання Ізі, вони стають друзями й проводять довгі вечори за розмовами у нього вдома. Але тут Ізя гине за дивних обставин…
Роман «Імператор повені» є однією з найперших спроб нового естетичного прочитання нашого минулого. Автор пропонує не гуманістичний, вільний від штампів народництва і буржуазного сентименталізму, погляд на історичні події XVII ст. Цей задум не заважає присутності в романі пригод у стилі «фентезі», язичницької метафізики і невблаганної самобутності українського народу.
Нова книга оповідань та есеїв Володимира Єшкілєва пропонує читачам мандрівки «іншою Галичиною» — землею монстрів, містиків та неправильних краєзнавців.
Від перекладачаДо роману Кендзабуро Ое «Історія М/Т і лісового дива»Твір художника — наче дзеркало: кожен бачить ретельно і дбайливо відполіровану майстром поверхню, шляхетну оздобу, але водночас і частку самого себе; глибинний же шар амальгами лишається прихованим від очей, а її рецепт — таємницею митця.Ще більшою мірою це стосується сприйняття мистецького твору Сходу вихованцем західної цивілізації: культура Сходу, особливо Японії, — це культура тіні, мистецтво недомовленого, вміння рядком, порухом пензля, пелюсткою квітки навіяти незглибимі почуття. І хоч нам, європейцям, навряд чи осягнути ту безодню, вона непереборно вабить принаймні зазирнути в неї. Та ба — в мерехтінні тіней лише ввижається своє.Чи ж це не ми брукували «дорогу мерців», якою вислано в засвіт кращих Будівничих? Хіба не наші Руйнівники пильнували ревно, аби бодай крихта правди про новий світ не промкнулася назовні, де віддавна краще за нас знали, як ми живемо? Чи не ми це через «великий переділ» досі ніяк не прогодуємо самі себе? А хто повигадував «державні мови», незрозумілі навіть найближчим сусідам? Чи не ми понівечили власні ліси так, що годі шукати притулку в них душам дітей «лісового дива»? І чи не траплялося нам виступати з іграшковою зброєю проти ворожої навали?..Певен: будь-хто міг би знайти в романі Кендзабуро Ое чимало образів з історії власного народу. Під химерними видивами селища в лісовій долині, певно, приховується дещо загальне для всіх. Бо який народ не звідав зламів і застою, розквіту й гонінь, війни й відбудови, перетворення народного вождя на тирана?Чому ж не кожен твір західного сучасника, брата по цивілізації, присвячений тим самим загальнолюдським темам, викликає в моїй душі таку співзвучність? Може, річ у тому, що за плечима японського художника — тисячолітня культура, яка вивчала людину в єднанні з природою, з іншими людьми, з суспільством, складеним із людей, плекала мистецтво жити в цій єдності? Європейська культура лише тепер сягає щабля, на якому відкидаються виховані християнством стереотипи: природа підпорядкована людині — вінцеві творіння; суспільство нічого не варте, бо «кесарю — кесареве», але справжні цінності — в бога. А може, на щастя тисячолітній досвід християнства й новітня цивілізація не викоренили в нашому народі залишків предковічної культури, що ріднила людину з довколишнім світом?Авжеж, можна було б списувати цілі сторінки міркуваннями щодо тлумачення того чи іншого образу японського письменника, аналізуючи історію та культуру його народу. Та чи ж варто? Нехай сам читач послугується принципом «увей», недіяння чогось, що суперечить природному плинові подій, тобто уникає упередженості й не боїться хибного розуміння. Бо згадаймо іншого східного мудреця, Рабіндраната Таґора:Як перед похибками двері ти замкнеш,До тебе Істина ввійти не зможе теж.1989
Роман сучасного американського письменника про зворушливе кохання студента, сина мільйонера, до дочки бідного італійського емігранта. Побравшись, молодята живуть у скруті, проте вони щасливі. Здається, ніщо не може їх розлучити. І справді, розлучає їх лише трагічна смерть Дженні.
Новая повесть Ульяны Гамаюн. | Ульяна Гамаюн родилась 06.01.1984 в г. Днепропетровске, окончила факультет прикладной математики Днепропетровского национального университета им. Олеся Гончара. Программист. В “Знамени” печатается впервые.
