— Жив на світi комарик Зюзя. Звичайнісінький собі комарик-дошколярик. Але дуже непосидючий і неслухняний.
   Всі комарики-дошколярики в комариному дитсадку слухаються виховательку Комарію Комарівну, не пустують, не бешкетують. А Зюзя слухатись не хоче й тільки дзижчить зухвало:
   — Я с-сам вс-се з-знаю! I вз-загалі, дуж-же с-слухняні нічого в ж-житті не дос-сягають. А дос-сягають с-саме нес-слухняні!
   Це так його знайомий хуліган Трутень із сусіднього вулика навчив…
   Одного разу полетів комариний дитсадок на прогулянку до лісу. Летять гарненько парами. Комарія Комарівна попереду. Весь час озирається і научає:
   — Будьте, дітки, обережні! Не розлітайтеся! В лісі стільки всякої небезпеки…
   А Зюзя, що летів, як завжди, позаду, без пари, на ті слова — аніякісінької уваги!
   — Я с-сам вс-се з-знаю! — І гайнув між кущів.
   Та раптом — тиць у щось! І — приліпився. Хотів одліпитись, але ще більше заплутався. Ой леле! Та це ж павутиння. Його павук Павуло Павулович між кущами напнув — на поживу чатує. Побачив він Зюзю, лапки радісно потер, захихикав:
   — Хи-хи-хи! Попався! Дрібнота, правда, але на закуску для апетиту згодиться.
   І вже йде, на павутинні погойдуючись, до Зюзі.
   — Ой-ой! — закричав Зюзя. — Рятуйте!
   Але Комарія Комарівна з дитсадком далеченько одлетіли, не чують.
   Плаче Зюзя, репетує. А павук Павуло Павулович усе ближче та ближче…
   Аж тут Комарія Комарівна обернулася:
   — Де Зюзя?!
   Комарики-дошколярики на всі боки роззираються. Нема неслуха. Зник, як булька на воді. Повернули вони щодуху назад.
   А павук уже лапу до Зюзі простягає.
   — Ой-ой-ой! — відчайдушне заволав Зюзя. — Пропадаю!
   Почула Комарія Комарівна. Почули комарики-дошколярики. Почули та вже й побачили.
   — Не підлітайте, дітки, близько! Це небезпечно! Я сама! — загукала Комарія Комарівна і мерщій до Зюзі. Схопила за крильця, тягне щосили. Та не може його з липкого павутиння вирвати.
   А павук наближається й наближається. Радий, задоволений!
   — Зараз і вихователькою, і всім дитсадком пообідаю! Хи-хи-хи!
   — Хлопчики й дівчатка! — вигукнув тут найслухняніший комарик Макарик. — Нумо всі гуртом! За лапки берімося швидше!
   Взялися всі комарики-дошколярики за лапки, Макарик за виховательку вчепився. Та я-ак смикнуть!
   Вирвали Зюзю з павутиння.
   Павучисько тільки щелепами клацнув з досади…
   Тепер Зюзя не пустує, не бешкетує, у парі з комариком Макариком літає і міцно його за лапку тримає.