У НIЧ ПІД НОВИЙ РIК

   У НIЧ ПІД НОВИЙ РIК
   І
   В одному колгоспi, одного району, одної областi трапилася страшна пригода...
   У нiч пiд Новий рiк щось украло в тому колгоспi сторожа!
   Був сторож, i як язиком його злизало.
   У тому колгоспi по штату всього тiльки 18 сторожiв...
   Не вiсiмдесят, а всього тiльки вiсiмнадцять.
   Сторожi мiж собою живуть тихо, мирно, у згодi та злагодi.
   Вони собi сторожують, сонце собi крутиться, трудоднi собi йдуть...
   Щоб коли-небудь виникла серед них, серед сторожiв, якась там сварка, - то боже борони!
   Хiба як у пiдкидного грають, та хтось не ту масть пiдкине. Але це буває дуже рiдко, бо грають
   вони у пiдкидного так, що й у карти вже не дивляться, - такi спецiалiсти: дiйшли вже до того, що без
   карт грають, а так - на мигах.
   Отже, й сваритися нема причин.
   Буває iнодi, що стерегти нема чого, - так i з цього становища виходять: стережуть тодi один
   одного, щоб прогулiв не було.
   Одне слово, - хорошi сторожi, квалiфiкованi i з чималим стажем.
   Троє з них уже в похилiм вiцi, старенькi, а решта - нiчого, у доброму ще здоров'ї, i як не грають
   пiд коморою у пiдкидного, тодi борються-"навхрест" або "пiд силки", а як боротись не хочеться, тодi йдуть на товарно-молочну ферму:
   - Ану, хто бугая пiднiме?
   Бугай у тому колгоспi-симентал, красунь-бугай, Цезар називається, 918 кiлограмiв на вагу, але
   характером плохий, сумирний, дається пiднiмати, тiльки стогне.
   Одному не вдалося ще пiдняти, а вдвох уже пiднiмають.
   Тiльки крекчуть, як пiднiмають.
   Оленка Кленова, найкраща в колгоспi ланкова i найгострiша на язик комсомолка, кинула якось
   на засiданнi правлiння:
   - Та ви б нашим сторожам футбольного м'яча купили! Вони потренуються та "Кубка СРСР" нам
   виграють! Досить уже їм бугая пiднiмати!
   Сторожi образились та на Оленку:
   - Ти не дуже базiкай! Що ми сторожi, то нiчого, та не забувай, що я тесть, а я свекор, а я дядько, а я кум! Прикуси язика!
   I так за дiвчину взялися, що якби не парторг iз комсоргом, то, дивись би, й той... i ланку б
   одiбрали!
   А так, взагалi, що раз кажемо, сторожi дуже добрi й дуже квалiфiкованi, просто таки незамiнимi.
   I от одного з них пiд Новий рiк щось узяло й ухопило.
   Дiло було, - розповiдають, - так.
   Пiд Новий рiк сторожi вийшли на роботу вже пiсля зустрiчi Нового року, бо нiхто до 12-ої години
   в колгоспi не спав, отже боятися не було чого, та й злодiї у цю нiч теж Новий рiк зустрiчають, так що
   можна не хвилюватися.
   Зустрiли Новий рiк i вийшли сторожувати.
   Цю нiч не грали в пiдкидного, не боролися та й бугая не пiднiмали, бо було важкувато.
   Походили, покалатали в калаталки, поприходили додому та й полягали спати.
   І от другого дня дружина одного з сторожiв зчинила гвалт:
   - Нема чоловiка!
   Сюди-туди - нема! Уже й вечiр - нема! Подзвонили до району, викликали з мiлiцiї собаку-шукача
   Трефа, а воно тої ночi йшов снiг, слiди поприкидало. Треф побiгав по дворах, пiдбiг до колгоспної
   комори, нюхнув і прянув до стогу колгоспного сiна, пiдбiг до стогу i почав одгрiбати сiно. Грiб, грiб i вигрiб свинячий окiст. Всi тiльки:
   - Тю!
   А комiрник потихеньку:
   - Здох би ти йому! Де ти на мою голову взявся? Оленка, що тут була, приснула:
   - Дивись! I колоте, а в сiно заривається! Сказано, свиня!
   - То воно з морозу, - посмiхнувся мiлiцiонер.
 
   II
   Крадiжка в колгоспi сторожа справила на всiх гнiтюче враження.
   Дружина весь час плаче, родичi й сусiди сумують.
   Сторожi ходять хмарою:
   - Не вберегли!
   Скликали екстрене засiдання правлiння, де ухвалили подвоїти штат колгоспних сторожiв, щоб
   один штат сторожував колгоспне добро, а другий штат, щоб сторожував перший штат.
   - Чи могло таке трапитись? - запитали ми в свого знайомого мудрого колгоспника.
 
   - Скiльки в колгоспi сторожiв? - вiн запитав.
   - Вiсiмнадцять!
   - Могло бути! - подумавши трохи, сказав мудрий колгоспник. - Могло вкрасти: є кого красти!
   - А що робити, щоб у колгоспi сторожiв не крали?
   - Єдний спосiб - вибрати на колгосп одного доброго сторожа! - посовiтував мудрий колгоспник. -
   Голову колгоспу!
   - Що ж йому сторожувати? - ми до нього.
   - Колгоспнi трудоднi! - твердо заявив мудрий колгоспник. - Нiхто тодi в нього сторожа не вкраде!
 
   1950