ФАЗАНИ

    ФАЗАНИ
   — Дідусю, а коли ти мене на охоту візьмеш? Я теж хочу зайчика встрелити!
   Отак завжди маленький Павлик прохав свого дідуся-мисливця, як тільки дідусь брався за
   рушницю.
   Дідусь гладив Павлика по голівці:
   — Візьму, візьму, Павлику, ти ще маленький, підростеш, тоді й візьму...
   Дідусь дуже любив маленького Павлика і завжди йому розповідав про зайців, про вовків, про
   лисичок, про всіх звірів, що він їх полював.
   А одного разу прийшов із лісу та й каже:
   — Павлику, а я фазана бачив.
   — Де ти, діду, фазана бачив?
   — У нашому лісі!
   — Якого фазана?
   — Такого, як ото ми з тобою бачили в зоологічному парку.
   — Із отаким червоним хвостом? З отаким великим, що отак аж дугою загинається?
   — З таким самим! Фазанів, Павлику, привезли у наш ліс аж із далекого Казахстану! Привезли й
   пустили в нас! Тепер вони у нас плодитимуться.
   — Дідусю, візьми мене, будь ласка, в ліс фазанів полювати!
   Дідусь якось так загадково посміхнувся та й каже:
   — Добре, Павлику! Взавтра підемо в ліс до фазанів.
   Маленькому Павликові так хотілося піти з дідом на фазанів, що він і вночі прокидався та все
   питав маму:
   — Мамо! Чи скоро вже ранок?
   — Спи, Павлику! Спи! Дідусь без тебе в ліс не піде! Раз уже він сказав, що тебе візьме, то, значить, візьме.
   Дуже рано прокинувся Павлик. Бачить, а дід уже ходить по кімнаті, одягнений у повстяки, у
   ватяні штани і кожушок...
   — Дідусю, — крикнув Павлик, - а мене хіба не візьмеш?
   — Візьму, Павлику, візьму! Одягайся! Тільки добре одягайся, бо бачиш, скільки за ніч снігу
   нападало!
   Павло тепло одягся: і светр, і теплі рейтузи надів, і валянки, і шапку-ушанку...
   — Ну, я вже готовий, дідусю! Бери рушницю, та й підемо! — каже до дідуся Павлик. А дід йому:
   — Ні, Павлику, ми сьогодні рушниці не братимемо! Ми щось інше сьогодні для фазанів
   візьмемо. Ходімо!
   Вийшли дідусь з Павликом з хати та й пішли під повітку.
   А під повіткою дідусь зарані заготував кілька снопів з ячменю. Невимолочених, із зерном, Та серед великих снопів і кілька маленьких було — для Павлика.
   — От з якими «рушницями» полюватимемо фазанів ми з тобою, Павлику!
   Та й розповів дідусь Павликові про те, як треба оберігати взимку птицю, і не тільки фазанів, що
   оце тільки їх привезли до нашого лісу, а й всіляку птицю: і куріпок, і синичок, і щигликів, що взимку, як випаде сніг, не мають змоги знайти собі їжу...
   Дідусь із Павликом пішли до лісу, розгорнули на галявині сніг і поклали снопики ячменю...
   — Давай, Павлику, заховаємося отут, за ліщиною! Подивишся, який червоний красунь фазан
   зараз до ячменю прибіжить.
   І справді, — тільки-но вони присіли за кущем ліщини, збоку щось заквоктало, залопотіло
   крильми, і чудесний червоний красунь фазан із хвостом дугою підбіг до снопа і почав клювати зерно.
   Дідусь обняв Павлика та й каже:
   — Отак, Павлику, завжди роби! Взимку, коли багато снігу, підгодовуй пташку, в лісі! Добре?
   — Добре, — відповів Павілик.
   1952