Відомий український сатирик у своєму першому в Україні сатиричному романі вивів цілу галерею гротескно яскравих сатиричних типів, що уособлювали витвори безлико-тоталітарної радянської системи.Роман написаний з властивою авторові іронією, читається легко, захоплююче. В часи так званого застою цей веселий, дотепний, але гострий і соціально спрямований твір з виразно українським національним обличчям дивом пробився у світ через стіну суцільної і всеохоплюючої ідеологічної цензури і став настільки популярним, що кілька його видань миттєво тонули в надрах вдячних читачів, котрі бачили в ньому гротескно-правдиве віддзеркалення тогочасної дійсності.Анотація до видання 1983 р.:
Хто не мріє зробити кар'єру чи хоч завоювати серце керівника?А хто відмовиться від слави інтелектуала? Кому не хочеться стати інтелігентом чи знаменитим мемуаристом? Якщо ви не вмієте користуватися телефоном чи не знаєте, про що розмовляти з дружиною, то ця книга стане для вас справді першим другом і порадником.Може, ви й досі не знаєте, звідки походить ваше прізвище, чи не навчились розгадувати сни, — у «Князі веселих порад» про все це є.Книга справді весела й дотепна.
Зі сторінок нового роману відомого українського прозаїка перед читачем постане ціла галерея персонажів, добре знайомих із попереднього твору «Аристократ» із Вапнярки»: і Євграф Сідалковський, і Стратон Стратонович Ковбик, і Євмен Грак, і Ховрашкевич, й інші фіндіпошівці. З'явилися й нові «герої», та не змінилася суть «Фіндіпошу» — навпаки, письменник ще гостріше підкреслив безплідність, паразитування подібних псевдонаукових установ, віддача яких суспільству дорівнює нулю.Автор загострює увагу на актуальних проблемах нашого повсякденного життя, засобами сатири таврує пияцтво і неробство, міщанство і пристосуванство, кар'єризм і окозамилювання — спрямовує викривальний пафос проти тих негативних явищ, які подеколи заважають нашому поступові вперед.
