А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ы Э Ю Я [A-Z] [0-9]
 
     
 

Оэ Кэндзабуро - скачать бесплатно все книги автора

 

 

Книги 1—9 из 9.

  • Игры современников
  • Жанр: Современная проза
  • «Игры современников» – остросоциальное произведение, в котором автор – известный японский писатель – пытается осмыслить прошлое и будущее Японии в контексте судеб всего человечества. Написанный в форме писем, которые брат посылает своей сестре, роман помогает глубже и полнее понять события, происходящие в наши дни.




  • Футбол 1860 года
  • Жанр: Современная проза
  • В двадцать три года Кэндзабуро Оэ получил спою первую литературную премию, а с ней и признание. Свыше шестидесяти произведений Оэ переведено на многие языки мира, и том числе и на русский. Наиболее известны его романы «Футбол 1860 года», «Объяли меня воды до души моей», «Игры современников» и другие. Сейчас Оэ, лауреат Нобелевской премии 1994 года, — самый известный и титулованный писатель Страны восходящего солнца. Его произведениям, повествование в которых порой разворачивается в нескольких временных пластах, присуще смешение мифа и реальности, а также пронзительная острота нравственного звучания. Не является в этом смысле исключением и и представленный в настоящем издании роман Оэ «Футбол 1860 года». Герои романа Мину и Такаси Нэдокоро. эти японские «братья Карамазовы», — люди, страстно ищущие смысл жизни и в своих порывах совершающие саморазрушительные поступки, ведущие к духовной и физической смерти.

  • Чудная работа
  • Серия: Современная японская новелла
  • Жанр: Современная проза
  • Я проходил по широкому, выложенному каменными плитами тротуару мимо университетской клиники к башенке с часами, и передо мной открывался перекресток. За качающимися верхушками молодых деревьев, которыми была обсажена улица, высились устремленные в небо стальные конструкции строящегося здания. Откуда-то с той стороны доносился лай собак. В зависимости от направления ветра лай то нарастал и словно рвался в небо, то доносился, как далекое эхо....

  • Эхо небес
  • Жанр: Современная проза
  • В центре романа крупнейшего современного японского писателя Кэндзабуро Оэ — история жизни Мариэ Кураки, на долю которой выпадают испытания, заставляющие вспомнить об античных трагедиях.Повествование ведется от лица писателя К., за образом которого стоит сам автор, а круг тем, им затронутый, отсылает читателя к классическим произведениям европейской и русской литературы, поднимающим важнейшие вопросы бытия.(задняя сторона обложки)Кэндзабуро Оэ (р. 1935) — писатель, имя которого уже давно известно не только в Японии, но и во всем мире. Его мастерство отмечено целым рядом высших японских и международных наград, в том числе Нобелевской премией по литературе (1994).Темы, затронутые в романе «Эхо небес», по-настоящему глубоки и даже болезненны. За внешней лаконичностью стиля и сдержанной авторской интонацией стоит полный изумления и горечи рассказ о жизни молодой красивой женщины Мариэ Кураки. Ее судьба выткана столь причудливо, что читатель вслед за автором застывает в священном ужасе пред волею небес, в которой слышатся отголоски античных трагедий.Здесь переплетены экзистенциальные мотивы и тема чувственного влечения, взаимоотношения родителей и умственно отсталых детей и вопросы веры, безысходность неизлечимой болезни и размышления о грехе и искуплении. Многочисленные отсылки к русской и европейской классике включают эту книгу в контекст всей мировой литературы, а повседневный человеческий опыт граничит с мифологией.

  • Історія м/т і лісового дива
  • Жанр: Современная проза
  • Від перекладачаДо роману Кендзабуро Ое «Історія М/Т і лісового дива»Твір художника — наче дзеркало: кожен бачить ретельно і дбайливо відполіровану майстром поверхню, шляхетну оздобу, але водночас і частку самого себе; глибинний же шар амальгами лишається прихованим від очей, а її рецепт — таємницею митця.Ще більшою мірою це стосується сприйняття мистецького твору Сходу вихованцем західної цивілізації: культура Сходу, особливо Японії, — це культура тіні, мистецтво недомовленого, вміння рядком, порухом пензля, пелюсткою квітки навіяти незглибимі почуття. І хоч нам, європейцям, навряд чи осягнути ту безодню, вона непереборно вабить принаймні зазирнути в неї. Та ба — в мерехтінні тіней лише ввижається своє.Чи ж це не ми брукували «дорогу мерців», якою вислано в засвіт кращих Будівничих? Хіба не наші Руйнівники пильнували ревно, аби бодай крихта правди про новий світ не промкнулася назовні, де віддавна краще за нас знали, як ми живемо? Чи не ми це через «великий переділ» досі ніяк не прогодуємо самі себе? А хто повигадував «державні мови», незрозумілі навіть найближчим сусідам? Чи не ми понівечили власні ліси так, що годі шукати притулку в них душам дітей «лісового дива»? І чи не траплялося нам виступати з іграшковою зброєю проти ворожої навали?..Певен: будь-хто міг би знайти в романі Кендзабуро Ое чимало образів з історії власного народу. Під химерними видивами селища в лісовій долині, певно, приховується дещо загальне для всіх. Бо який народ не звідав зламів і застою, розквіту й гонінь, війни й відбудови, перетворення народного вождя на тирана?Чому ж не кожен твір західного сучасника, брата по цивілізації, присвячений тим самим загальнолюдським темам, викликає в моїй душі таку співзвучність? Може, річ у тому, що за плечима японського художника — тисячолітня культура, яка вивчала людину в єднанні з природою, з іншими людьми, з суспільством, складеним із людей, плекала мистецтво жити в цій єдності? Європейська культура лише тепер сягає щабля, на якому відкидаються виховані християнством стереотипи: природа підпорядкована людині — вінцеві творіння; суспільство нічого не варте, бо «кесарю — кесареве», але справжні цінності — в бога. А може, на щастя тисячолітній досвід християнства й новітня цивілізація не викоренили в нашому народі залишків предковічної культури, що ріднила людину з довколишнім світом?Авжеж, можна було б списувати цілі сторінки міркуваннями щодо тлумачення того чи іншого образу японського письменника, аналізуючи історію та культуру його народу. Та чи ж варто? Нехай сам читач послугується принципом «увей», недіяння чогось, що суперечить природному плинові подій, тобто уникає упередженості й не боїться хибного розуміння. Бо згадаймо іншого східного мудреця, Рабіндраната Таґора:Як перед похибками двері ти замкнеш,До тебе Істина ввійти не зможе теж.1989