«Особняк за ручьем» — сборник рассказов кемеровского писателя Владимира Мазаева. Его герои — рабочие геологоразведочной партии, молодые специалисты, начинающие свою трудовую жизнь, романтики и фантазеры. И рядом с ними старшие товарищи, передающие опыт, мудрость.В своей книге автор ставит проблемы семьи, труда, товарищества, неразрывной связи времен и поколений. И юные романтики, и бывшие воины — герои наших дней, наши современники. Все в этой книге — правда. Правда пережитого, передуманного, понятого писателем. И эта правда дает пищу уму, воображению, чувству. Заставляет думать. Думать о том, что делает человека сильным и счастливым, думать о своей ответственности перед страной, перед людьми.
Чон и Бен торгуют марихуаной, любят одну и ту же девушку по имени О и сражаются с мексиканским наркокартелем. Новый роман признанного мастера криминального жанра Дона Уинслоу «Особо опасны» динамичен, сатиричен и местами удивительно пронзителен, недаром автор все время вспоминает о двух самых романтичных и профессиональных гангстерах прошлого — Бутче Кэссиди и Санденсе Киде, которые так же лихо и безоглядно жили, боролись и любили. И недаром по роману снял фильм Оливер Стоун, который отлично умеет работать с такими лихими и яркими сюжетами.
В книге Ирис Юханссон мир ребенка-аутиста описан "изнутри", на собственном опыте. Однако этим уникальность истории Ирис не ограничивается. Это еще и история необыкновенного родительского опыта: отец Ирис, шведский крестьянин, без чьей-либо профессиональной помощи понял проблемы своей дочери. Благодаря его любви, вниманию и отзывчивости Ирис, бывшая ребенком с "глубокими нарушениями общения", сумела их преодолеть. Она стала психологом, консультирующим педагогов и родителей. Книга адресована широкому кругу читателей. Она будет особенно интересна родителям и специалистам, работающим с детьми с нарушениями эмоционально-волевой сферы.
В КНИГЕ ОБЪЕДИНЕНЫ РАССКАЗЫ О СОВЕТСКИХ РАЗВЕДЧИКАХ И ПАРТИЗАНАХ. СРАЖАВШИХСЯ В ГЛУБОКОМ ТЫЛУ ВРАГА В ПЕРИОД ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЫ. ОБ ИХ ХРАБРОСТИ И НАХОДЧИВОСТИ В СТОЛКНОВЕНИИ С ХОРОШО ВООРУЖЕННЫМ И ОПЫТНЫМ ПРОТИВНИКОМ; О ТОМ. КАК НАШИ РАЗВЕДЧИКИ РАЗГАДЫВАЛИ И РАССТРАИВАЛИ ПЛАНЫ ПРОТИВНИКА, РАЗОБЛАЧАЛИ ПРЕДАТЕЛЕЙ И ШПИОНОВ. ЗАСЛАННЫХ ВРАГОМ.АВТОР РАССКАЗЫВАЕТ О БОЕВОЙ ДРУЖБЕ НАШИХ РАЗВЕДЧИКОВ С ПОЛЬСКИМИ, ФРАНЦУЗСКИМИ, НЕМЕЦКИМИ ПАТРИОТАМИ-АНТИФАШИСТАМИ, О БРАТСТВЕ, КОТОРОЕ КРЕПЛО В ОГНЕ ВОЙНЫ ПРОТИВ ОБЩЕГО ВРАГА — ФАШИЗМА. ФАМИЛИИ ДЕЙСТВУЮЩИХ ЛИЦ ИЗМЕНЕНЫ.
В романе Героя Советского Союза М. С. Прудникова «Особое задание» рассказывается о трудной и почетной службе чекистов в годы Великой Отечественной войны. В книге нарисованы яркие образы разведчиков, подрывников, коммунистов-подпольщиков, правдиво показаны тяжелые будни партизанской жизни.
В новую книгу писателя В. Возовикова и военного журналиста В. Крохмалюка вошли повести и рассказы о современной армии, о становлении воинов различных национальностей, их ратной доблести, верности воинскому долгу, славным боевым традициям армии и народа, риску и смелости, рождающих подвиг в дни войны и дни мира.Среди героев произведений – верные друзья и добрые наставники нынешних защитников Родины – ветераны Великой Отечественной войны артиллерист Михаил Борисов, офицер связи, выполняющий особое задание командования, Геннадий Овчаренко и другие.
В книге приведена приключенческая повесть о действиях советской разведки в тылу противника незадолго до финала затянувшейся битвы на Ржевском выступе (1942-1943), в результате которой город Ржев был освобожден от немецко-фашистских захватчиков.
Зои была на седьмом небе от счастья, на седьмом месяце беременности, когда случилось непоправимое! Они с Максом долгие годы боролись с природой за право быть родителями и вновь потерпели поражение. Макс топит горе в бутылке, но Зои не сдается. Она разведена, влюблена и ради осуществления своей мечты готова рискнуть жизнью. И не беда, что у ее ребенка не будет отца — у него будут две нежные матери!
Вы встречаетесь с американской журналисткой Салли Гудчайлд во время наводнения в Сомали, в тот самый момент, когда малознакомый, но очень привлекательный красавец англичанин спасает ей жизнь. А дальше — все развивается по законам сказки о принцессе и прекрасном принце. Салли и Тони Хоббс знакомятся, влюбляются, у них начинается бурный и красивый роман, который заканчивается беременностью, скоропостижной свадьбой и прибытием в Лондон. Но счастливые «особые отношения» рушатся в один миг. Тяжелейшие роды, послеродовая депрессия и… исчезновение ребенка.Куда пропал малыш? Какое отношение к этому имеет его собственный отец? Сумеет ли Салли выбраться из того кошмара, в эпицентре которого она случайно или совсем не случайно оказалась?
Признанный мастер детектива Виктор Пронин в романе «Особые условия» утверждает, что каждый человек живет в тех особых условиях, которые сам для себя определил и, находясь в этих условиях, может и оправдать себя за убийство, и казнить за грубое слово. К тому же герои романа находятся еще и в особых географических условиях, в отрыве от всего остального человечества, а здесь цена и самого опасного преступления, и самого возвышенного поступка, может оказаться одинаковой.
Эта книга поначалу была издана крошечным тиражом в 500 экземпляров в маленьком издательстве, занимающемся выпуском артхаусной литературы.Неожиданно она произвела литературный фурор.Критики, написавшие десятки восторженных рецензий на мгновенно ставший культовым роман Шейна Джонса «Остаемся зимовать», сравнивают его с произведениями Итало Кальвино, Габриэля Гарсиа Маркеса и Нила Геймана.Каждая копия первого издания продавалась по фантастической цене — 250 долларов!За первым успехом последовала широкая публикация в США и шумная международная популярность. Права на роман «Остаемся зимовать» приобрели практически все европейские страны.Так чем же привлекает эта поэтичная и печальная сказка для взрослых и интеллектуалов, и самых обычных читателей?..
С Константином Тимаковым мы впервые знакомимся на зимней яйле - заснеженном плато горного Крыма. Командир партизанской бригады, он ведет своих бойцов в ночной, мучительно тяжелый и дальний марш-бросок: надо успеть до рассвета, скрытно от гитлеровцев, занять новые позиции. Потом будет схватка с карателями, тяжелое ранение, эвакуация самолетом на Большую землю. И все, вместе взятое, развернется как динамичный, драматический пролог к новому, уже фронтовому пути бывшего партизанского вожака, на котором он обретет еще не ведомые ему знания и опыт, станет энергичным, талантливым, умелым офицером армии-победительницы. Но и тогда - в наступательных боях на задунайских плацдармах, в триумфальном марше по дорогам братской Болгарии, в жестоких сражениях с эсэсовскими дивизиями на венгерской земле - он постоянно будет нести в сердце память о горных крымских тропах и пещерах, о партизанской страде и друзьях-товарищах той поры...
Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року у селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер — Черкаська область) в родині дрібного поміщика. Дитинство провів серед мальовничої природи; зазнав відчутного впливу діда — 3.О. Лисенка, колишнього полковника, який брав участь у Вітчизняній війні 1812 року, і був для свого часу людиною дуже освіченою, «знав добре французьку мову, зачитувався Вольтером та й у душі був вольтеріанцем». Усе це дало перші імпульси до формування його світогляду.У роки навчання у Полтавській гімназії Старицький залишився круглим сиротою (1852 р.), і відтоді турботи про його виховання взяв на себе двоюрідний брат його матері — В.Р. Лисенко, батько М.В. Лисенка. Разом з М. Лисенком — майбутнім видатним композитором — Старицький часто гостював у родичів, де співали російські та українські народні пісні, думи, читали заборонені вірші Т. Шевченка. Старицький не тільки прилучився до музичної культури, а й мав змогу ознайомитися з вітчизняною і зарубіжною літературою. На цей же час припадає і захоплення Старицького театром; «Наталку Полтавку», «Москаля-чарівника», «Сватання на Гончарівці», що ставилися аматорським гуртком, він і під кінець життя згадував як найкраще з усього ним баченого.На час навчання в Харківському (1858–1859 роки) і Київському (з 1860 р.) університетах М. Старицький і М. Лисенко були вже добре обізнані з сучасною російською та українською літературою. До цього періоду належать перші оригінальні вірші та переклади Старицького українською мовою творів Крилова, Пушкіна, Лєрмонтова, Огарьова, Міцкевича, Байрона, Гейне, а також перші спроби драматургічної творчості: лібретто опери «Гаркуша» за п'єсою О. Стороженка і сатиричної оперети «Андріяшіада». Разом з Лисенком він створює у Києві аматорський гурток, силами якого на вечорі пам'яті Шевченка в лютому 1864 року було показано «Наталку Полтавку».З 1871 року Старицький веде велику громадсько-культурну роботу, організовує разом з Лисенком Товариство українських сценічних акторів, яке давало спектаклі за їх творами (особливим успіхом користувалася музична комедія «Різдвяна ніч» — лібретто Старицького за Гоголем, музика М. Лисенка).Після повернення у 1881 році з-за кордону він видає перші свої поетичні збірки («З давнього зшитку. Пісні та думи»), п'єси «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «Не судилось», переклад трагедії Шекспіра «Гамлет, принц Данський».Значну частину літературної спадщини Старицького складають переробки, які формально цензурній забороні не підлягали. Малосценічні твори Я. Кухаренка «Чорноморський побут на Кубані» та І. Нечуя-Левицького «На Кожум'яках» він перетворив на динамічні комедії «Чорноморці» (1872 р.) і «За двома зайцями» (1883 р.) (до останньої тематично близький оригінальний водевіль Старицького «По-модньому», 1887 р.).Інсценізація творів М. Гоголя («Тарас Бульба», 1880 р.; «Сорочинський ярмарок», 1883 р.), О. Шабельської («Ніч під Івана Купала», 1887 р.), І. Крашевського («Циганка Аза», 1888 р.), Е. Ожешко («Зимовий вечір», 1888 р.), обробка п'єси Панаса Мирного «Перемудрив» (комедія «Крути, та не перекручуй», 1886 р.), були не механічним пристосуванням їх до сценічних вимог, а творчим переосмисленням. Інколи із запозиченого сюжету виростає цілком оригінальний твір, як, наприклад, драма «Юрко Довбиш» (1888 р.), створена за романом К.Е. Францоза «Боротьба за право». Питання про межі втручання у першоджерело та про авторське право драматурга поставало перед Старицьким і тоді, коли він на основі народних легенд про Марусю Чурай і думи про Марусю Богуславку творив драму «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1887 р.), трагедію «Маруся Богуславка» (1897 р.).Серед переробок були й лібретто опер «Тарас Бульба», «Утоплена» та ін.; слід, отже, відзначити плідність зусиль Старицького, який разом з Лисенком сприяв подальшому розвитку української національної опери.1883 по 1885 рік М. Старицький очолює і забезпечує матеріально першу об'єднану українську професійну трупу, створення якої було своєрідним підсумком багаторічних зусиль його в організації театральної справи на Україні. Вистави українського театру, в яких брали участь М. Заньковецька, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський та інші видатні актори, мали такий успіх, що були заборонені в Києві й усьому генерал-губернаторстві. Але трупа продовжувала працювати й виступала в Житомирі, Одесі, Ростові-на-Дону, Воронежі, Харкові, Кишиньові, інших місцях.Після відокремлення трупи Кропивницького Старицький віддає багато сил роботі з творчою молоддю. В 1887–1888 роках трупа Старицького з успіхом виступає в Москві та Петербурзі, а згодом гастролює у містах Поволжя, у Вільно, Мінську, Тифлісі.Розуміння зв'язку соціальних і національних проблем у визвольній боротьбі українського народу XVII ст. виявив письменник у сповнених трагедійного пафосу, позначених рисами епічності п'єсах «Тарас Бульба» (1881 р.), «Богдан Хмельницький» (1887 р.) (безперечно, пов'язаній із його ж романом-трилогією з часів Хмельниччини) та «Оборона Буші» (1899 р.).У п'єсах Старицького на сучасну тематику — «Зимовий вечір», «Розбите серце» (1891 р.), «У темряві» (1892 р.), «Талан» (1893 р.), «Крест жизни» (1901 р.), — різних за поетикою, позитивним героєм виступає людина, яка бореться проти соціальної несправедливості, за людську гідність, захищає в міру своїх можливостей слабшого.Письменник також тяжіє до драми ідей ібсенівського типу. Своєрідними розвідками в цьому напрямі були його п'єси «Остання ніч» (1899 р.) і «Крест жизни».Своє розуміння ролі й завдань театру в житті суспільства Старицький висловив у доповіді на Першому всеросійському з'їзді сценічних діячів (15 березня 1897 р.). Він звернувся до з'їзду з проханням допомогти українському театрові позбутися адміністративних і цензурних утисків. Назвавши цей виступ сміливим і патріотичним, Іван Франко вказав, що завдяки йому з'їзд прийняв ухвалу й заходи, наслідком яких були «значні пільги для театру, в тім числі й для українського, в Росії».Почавши писати п'єси з необхідності, М. Старицький досяг у них високої майстерності і став одним із найвидатніших вітчизняних драматургів; разом з іншими корифеями він надав цьому родові літератури вагомого значення у культурному процесі.
До книжки відомого американського письменника ввійшли кращі його твори. Автор у гумористичній формі показує лицемірство моралі капіталістичного суспільства, засуджує основи буржуазної цивілізації, співчутливо ставиться до «маленької людини».
Повесть Эфраима Севелы «Остановите самолет — я слезу» — удивительная история о жизни и необыкновенных приключениях парикмахера Аркадия Соломоновича Рубинчика. А.С.Рубинчик некогда был вынужден эмигрировать в Израиль; не обретя там душевного покоя, он решил перебраться в США, уповая на лучшее, но, увы, напрасно. И вот теперь на борту самолета ТУ-144 он возвращается в Москву, 14 часов кряду раскрывая душу своему соседу по полету и еще не догадываясь, какой жуткий «сюрприз» ожидает его в конце пути...
